4 листопада

Опис

  Краса – велика сила. Жіноча краса теж, але вона нетривка, і хто згадає красуню через століття? А от Софії де Вітт-Потоцькій поталанило. Її вроду береже один з найгарніших парків України і світу – “Софіївка”.

  Тож запрошуємо Вас разом із «Вікторія-тур» помилуватись гарними пейзажами, прогулятись там, де гуляла всім відома Софія Потоцька та доторкнутись до всієї цієї краси.

  Дендрологічний парк "Софіївка" в Умані (Черкаська область) – одне з найпопулярніших місць відпочинку в Україні. На вихідні до Умані приїжджають сотні автобусів з туристами з усіх куточків нашої країни. Численні ставки, фонтани, водоспади, скульптури, екзотичні дерева, тихі алеї…

 Тому, хто потрапляє сюди вперше, не віриться, що все це багатство знаходиться в українській провінції. І ще більш чарівною і романтичною здається Софіївка, коли довідаєшся історію її створення.

  Історія залишила нам численні легенди про кохання. Кохання стало рушійною силою, що створила прекрасний парк в Умані. А було все так.

  Одного разу в 1785 році молода кохана власника Умані, графа Станіслава Щенсного (Фелікса) Потоцького Софія гостювала у своєї приятельки, графині Гелени Радзивілл. Софію до глибини душі зачарував парк "Аркадія", створений у маєтку Радзивіллів. Вражена красою парку, а особливо безліччю екзотичних рослин, Софія у захваті розповіла про це в листі до Станіслава Потоцького.

  Але Софія не знала про те, що фінансові можливості графа Потоцького не дозволяли йому створити такий парк у себе. Але це не перешкодило шалено закоханому графові виконати примху Софії, адже він задля неї був готовий на все.

  Софія була однією з найблискучіших жінок того часу: її із захватом приймали при дворах Парижа й Санкт-Петербурга, своєю чарівністю вона затьмарювала найшляхетніших красунь Європи. Станіславові Потоцькому нічого не залишалося, як перетворити в райський куточок дикі землі на окраїні Умані.

   Автором топографічного й архітектурного проекту й керівником будівництва було призначено польського військового інженера Людвіга Метцеля. Це був один з найталановитіших людей свого часу, що все життя займався військовою інженерією. Але Софіївка – найзнаменитіший його витвір. На його могилі у Варшаві написані слова "Тут спочиває прах будівничого Софіївки". Безпосереднє ж втілення проекту в життя лягло на плечі простих уманських майстрів.

  

  Місцевість, незважаючи на свою "дикість", була дуже придатною для створення романтичного місця відпочинку: вона буяла ярами, кристальними джерелами, скупченнями кам'яних брил. Поруч протікала річечка Багно, що одержала незабаром більш "шляхетну" назву Кам’янка.

   З 1796 по 1802 рік йшли роботи зі створення парку: копали ставки й підземну річку, споруджували водоспади й фонтани, прокладали алеї, переносили кам'яні брили, зводили архітектурні споруди. Також у парку були висаджені екзотичні рослини з усього світу.

   Так сталося, що все заплановане не вдалося реалізувати, тому що граф Потоцький раптом помер 14 березня 1805 року. Але те, що було створено кріпаками Уманщини під керівництвом Метцеля, одержало визнання як шедевр садово-паркового мистецтва.        

  

   За задумом творців Софіївка є наочною ілюстрацією до поем Гомера "Іліада" і "Одіссея", де кожна композиція містить певний зміст, відображає ідею міфу або якоїсь події. Парк дійсно нагадує куточок Древньої Еллади. Не дивно, адже Софія Потоцька була грекинею. Південній красуні незабаром набридла українська природа, і вона захотіла влаштувати в парку все так, щоб він нагадував їй про її далеку, овіяну міфами батьківщину.

   Людині, знайомій із грецькою міфологією, тут усе здається буквальною ілюстрацією знаменитих створінь древніх еллінів. Кожний куточок парку має свою грецьку назву: Єлісейські поля, Темпейська долина. Тут є гроти Каліпсо, Діани, Фетіди. Можна відвідати терасу Муз. Витончені архітектурні спорудження – храми присвячені богиням Венері, Флорі. Скрізь у парку можна зустріти статуї давньогрецьких богів і поетів. До речі, скульптури в парку були виготовлені кращими італійськими й французькими майстрами.

        

   Особливої уваги заслуговують гідротехнічні спорудження. Метцель, як військовий інженер, дуже серйозно поставився до розробки цієї частини парку. Тому в парку дуже багато різних водойм, водоспадів і фонтанів.

    Домінантою парку є прекрасний Нижній став, із центру якого б'є 15- метровий струмінь. Це знаменитий фонтан "Змія". Точна дата установки "Змії", а також її автор невідомі. Нижній ставок є місцем проживання білих лебедів, яких постійно намагаються піймати в об'єктив фотокамери численні туристи.

   Ще одна цікава водойма парку - підземна ріка Ахеронт. У грецькій міфології, як відомо, Ахеронт – ріка, якою похмурий перевізник Харон переправляє душі померлих у підземне царство Аїда. Сучасний Харон на човні, у який уміщається кілька десятків осіб, провезе вас по 200- метровому тунелю. Ширина ріки – 3 метри.

   У верхній частині парку найбільша увага відвідувачів прикута до великого водоймища з островом у центрі. Це Верхній став, або як його назвав поет С. Трембецький – Чаруюче море. Острів, насипаний вручну в центрі "моря" – Острів Кохання, або Анти-Цирцеї (це офіційна назва).

    Цирцея – чарівниця, що перетворювала людей, що потрапили на її острів, у звірів (супутників Одісея, наприклад, вона перетворила на свиней). У центрі острова піднімається витончений Рожевий павільйон.

     

  Найгучніша частина парку – Амстердамський шлюз. Саме тут усі бажаючі мають можливість стати пасажиром човна, який курсує водами підземної річки Ахеронт. Також Чаруючим морем можна проїхатися на катамарані, катері або гондолі. До послуг відвідувачів парку –  катання верхи на конях і в каретах.

   Усі бажаючі можуть взяти напрокат старовинні костюми і сфотографуватися на пам'ять в образі Станіслава й Софії Потоцьких. Кожен знайде для себе в Софіївці щось цікаве.

  Важко уявити, яких титанічних зусиль було докладено задля того, щоб дика місцевість перетворилася в казковий парк. Шедевр, що з'явився більше двохсот років тому, чарує нас і сьогодні, і є вічним пам'ятником найпрекраснішому почуттю – коханню.