14-16 жовтня

Опис

 Кажуть, спершу потрібно відвідати відомі й маловідомі куточки власної країни, а вже потім відправлятися у подорож за кордон. Отож сьогодні "Вікторія-тур" запрошуємо Вас до серця Гуцульщини – у Верховину. ЇЇ називають центром гуцульської культури. Це край, багатий на легенди, природні та архітектурні пам’ятки і тут є чим розважити око і чим підігріти фантазію! В цьому турі ми також зможемо насодидитися величними пейзажами та краєвидами Карпат! Ми побуваємо в самому серці карпатських гір. Спробуємо цілющу воду з джерел, помилуємося каскадами водоспадів. І, найголовніше, - підкоримо  найвищу точку нашої країни - Говерлу!

 

  От і ми їдемо у Верховину аби побачити та почути те, що відоме далеко не всім, мабуть навіть і не всім верховинцям.

  Наш маршрут по Верховині розпочинається від пам’ятного знака: "Ось і Жаб’є, Гуцульська столиця…". Екскурс в минуле Гуцульщини та історія сьогодення завжди цікаві гостям Верховини.

 Далі маршрут продовжується на присілок Швейково. Стежка пролягає через струмки та перелази. Наша екскурсія оглядова. Перший пагорб – схил гори Швейкова (940м.), - відкриває нам панораму центру Верховини, вид на гору Магурка (1024м. над р.м.) та Чорногірський хребет. Панорама захоплююча. Розповідь про присілок Швейково та про талановитих майстринь – вишивальниць та швей цього присілка розвіює екскурсантам асоціацію назви цього присілка з бравим солдатом Швейком.

  

На висоті 700м. над р.м. біля ошатної дерев’яної хати, нас зустрічає в гуцульській одежі грою на трембіті – Заслужений працівник культури України Микола Ілюк. Звук трембіти, який ввібрав в себе і чари гір і Карпатську незвідану силу громовиці заворожує всіх. Гостинно запрошує Микола Ілюк гостей до своєї хати-музею, де відтворено старовинний побут гуцулів. Музей багатий на гуцульську одежу та народні музичні інструменти.

Після екскурсії кожен бажаючий може вдягнутися в національний одяг та сфотографуватися на фоні Верховинигори МагураЧорногірського хребта чи під смерічками з грибочками на царинці в пана Миколи. Маленьким відвідувачам теж цікаво, бо вони грають, вдягаються в маленьких гуцуликів, а ще розглядають та годують кроликів, кізоньку – це їм найцікавіше. І вражень їм вистачає надовго.

Після відпочинку та отримання цілої купи позитивних емоцій у трембітаря ми мандруємо далі.

Наступною зупинкою нашої екскурсії є музей фільму "Тіні забутих предків", режиссером якого був вірменин за народженням і гуцул за духом Сергій Параджанов, відомий не тільки на Гуцульщині, в Україні, але й далеко за її межами.

Після музею ми мандруємо по місцях, де знімалися фільми: "Тіні забутих предків", "Довбуш", "Анничка", "Камінна душа".

  

  Цікава і історія присілку "Жаб’євський потік", який майже не був заселений до початку 80-х років минулого століття. До того часу в Жаб’євському потоці було кілька хатин. Лише в 1975-1980 роках молодим сім’ям було роздано земельні ділянки і за досить короткий час виросло "молоде містечко" з власними магазином, спортивною площадкою...

  Жаб’євський каньон, який утворився мільйон років тому, має дуже цікавий ландшафт: навколо насуваються гори, місцями неба видно тільки окрайчик. Тут і водоспади, і озеро "Бейжі", і скелі, а найцікавіше – каміння яке росте…

  Ознайомившись з Верховиною та її околицями переїжджаємо в сусіднє село, що в 6 км. від райцентру, яке називають українські Афіни. Це пізнавальне село Верховинського району – Криворівня. Багато цікавих історій та легенд охоплюють це село, що й до сьогодні зберегло у собі подих минулого.

 

  Село Криворівня – прекраснее місце для відпочинку творчих людей, і не лише – бо кращого місця, звідки черпається натхнення, не знайти.

  Криворівня має також багату культурну спадщину, що до наших днів донесла пізнавальні залишки давнини. Серед таких скарбів минулого варто виокремити духовну гордість села - дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, збудовану ще наприкінці ХХVII століття. Вона являється чи не найстарішим храмом на Гуцульщині, проте, впродовж трьохсот років ще не зачиняла своїх дверей перед прихожанами.

  

  Криворівня вабить також своїми історично-пізнавальними місцями. Серед таких варто відзначити літературно-меморіальний музей Івана Франка, музей-садибу Михайла Грушевського і Музей гуцульської архітектури «Хата-ґражда», що зберігають культурну спадщину не лише села, а й цілої України. Саме з відвідуванням таких місць відбувається справжнє пізнання історії рідного краю.

Село Криворівня зачаровує у будь-яку пору року, проте найкращий час для подорожі - осінь, так як вона розкриває всю красу тамтешніх краєвидів.

 Наступного ж дня ми з Вами підкорюватимемо Говерлу! Під час сходження на найбільшу вершину України Ви не тільки подолаєте 4 км живописного, місцями підступного схилу, але й насолодитесь неймовірними краєвидами та вдихнете повні груди чистого гірського повітря.

    

   Крім того, найвища гора нашої Батьківщини варта того, аби її підкорити. По-перше, у плані самоствердження, мовляв, підкорив Говерлу, а не якийсь там Вовчинецький пагорб. По-друге, там гарно – можна довго стояти із відкритим ротом (тому, що трішки захекаємося під час сходження - це ж все-таки 2061 метр над рівнем моря!) та роздивлятись фантастичні краєвиди.

  

   Висота гори складає 2061 метр над рівнем моря, підйом займає 2-3 години, висота підйому складатиме 800 метрів по вертикалі, довжина маршруту 4 км. Маршрут є середньої важкості, але якщо виконувати усі вказівки екскурсовода, то проблем із сходженням не буде. 

 Такі прогулянки-сходження очищають тіло, дають друге дихання. Долаючи круті стежки, робишся витривалішим і впевненішим у собі. Кілька кілометровою дорогою вгору, до небес, понад хмари, минаєш три світи: хвойні і букові заповідні ліси, смугу низькорослого ялівцю впереміш з кущами афин (чорниць), і розлогих полонин, пропахлих вітром. Шляхом трапляються освячені мольфарами джерела і дикі рідкісні птахи… Сходження на Говерлу пригода, яку не варто пропустити!

Третій день нашої подорожі розпочнеться з Водоспаду «Пробій» - це ще одна визначна пам'ятка невеликого гірського містечка Яремче.Дивовижний і унікальний у своєму роді водоспад знаходиться на річці Прут. Це гарне місце щорічно відвідують тисячі туристів як з України, так і з зарубіжжя. Популярність водоспаду надає дванадцятиметровий міст, з якого можна спостерігати, як швидка гірська річка Прут скидає тонни кришталево чистої води в природний котлован.

Ви ж можете просто насолодитися прекрасним видом падаючої води і послухати шум водоспаду,який нагадує симфонію. За довгий час вода пробила довгу ущелину в скелі, і тепер шум падаючої води ще більш урочистий і могутніший. Це місце варто відвідати і тому, що тут відчувається справжні подих природи - круті скелі, невинно чистий ліс, крижана вода з гір - все це додає сил і налаштовує на мирний лад.

  Поруч з водоспадом знаходиться знаменитий на всю Україну ринок, де можна купити місцеві сувеніри - вироби зі шкіри, натуральної вовни, дерева і багато іншого. Якщо ви хочете придбати для свого котеджу овечу або баранячу вироблену шкуру або теплу ковдру і шкарпетки з вовни - беріть з собою гаманець товстіший, тому що від пропонованого асортименту можна втратити голову і рахунок грошей.

 

                                      

  А під кінець нашої подорожі на нас чекає  Манявський водоспад!!! Він розташований в с. Манява в гірській ущелині і потрапити туди досить важко. Тому у нас в розпорядженні армійські повнопривідні ГАЗ- 66 і ЗІЛ - 131. Подорож наша на вантажівках тому, що по іншому туди неможливо добратись, хіба що пішки або на танку.

  Навіть, якщо ми поїдемо на позашляховику, то в будь-якому випадку доведеться пройти пішки не менше кілометра по руслу річки. Можливо, під час наших відвідин у багатьох місцях річку можна буде перейти тільки вбрід, враховуйте цей факт, можна, наприклад, взяти гумові чоботи. Сам шлях до водоспаду теж мальовничий, висота гранітних стін каньйону досягає 20 метрів.

      

  Манявський водоспад є одним з найвищих в Україні. Висота падіння води досягає 20 метрів, але не це головне. Це один з "ідеальних" водоспадів для туристів, і інших подібних в країні практично немає. Цікаво, але він оголошений пам'яткою природи лише місцевого значення. Хоча, варто було б зробити його загальнодержавної пам'яткою. Адже це кращий водоспад країни і одне з найкрасивіших місць.

  А після чарівного водоспаду у нас з Вами буде можливість відвідати Манявський скит - це православний монастир, заснований в 1611 році Йовом Княгиницьким і діяв до 1785 року, а також діючий православний (Київського Патріархату) Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, відкритий на тому ж місці в 1990-х. По дорозі переходимо гірську річку по дерев'яному мосту.

  Трохи піднімаємося на гору і підходимо до входу на територію монастиря. Читаєм табличку:

   

  У 1621 році Манявський скит було обнесено кам'яною стіною з трьома оборонними вежами, за якими ховалися жителі навколишніх сіл під час нападів турків і кримських татар. Манявський скит був одним з центрів православ'я в Галичині. Мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним живописцем Ю.Кондзелевскім. У 1980 році в Манявському скиті було відкрито історико-архітектурний музей. В даний час скит належить УПЦ КП. Номінально є діючим монастирем (п'ять насельників).

 

 Карпати – це неймовірної краси гірські пейзажі, чисте повітря, глибини української культури, поєднання з природою – усе це чекає на Вас у турах в Карпати від Вікторія тур!!!