24-25 листопада

 

Опис

 Друзі "Вікторія тур" підготувала для Вас неймовірних два дні у Карпатах.  Саме у цій подорожі  ми склали для Вас, друзі, перелік найбільш цікавих місць у Карпатах, які варто відвідати!

     Перший день нашої подорожі ми відвідаємо Манявський скит, підняття до балженного каменю, і Манявського водоспаду.

   Все воно розташоване в с. Манява в гірській ущелині і потрапити туди досить важко. Тому у нас в розпорядженні армійські повнопривідні ГАЗ- 66 і ЗІЛ - 131. Подорож наша на вантажівках тому, що по іншому туди неможливо добратись, хіба що пішки або на танку. Навіть, якщо ми поїдемо на позашляховику, то в будь-якому випадку доведеться пройти пішки не менше кілометра по руслу річки. Можливо, під час наших відвідин у багатьох місцях річку можна буде перейти тільки вбрід, враховуйте цей факт, можна, наприклад, взяти гумові чоботи. Сам шлях до водоспаду теж мальовничий, висота гранітних стін каньйону досягає 20 метрів.

   Манявський скит (так він називається) - це православний монастир, заснований в 1611 році Йовом Княгиницьким і діяв до 1785 року, а також діючий православний (Київського Патріархату) Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, відкритий на тому ж місці в 1990-х. По дорозі переходимо гірську річку по дерев'яному мосту.

    Трохи піднімаємося на гору і підходимо до входу на територію монастиря. Читаєм табличку:

   

   У 1621 році Манявський скит було обнесено кам'яною стіною з трьома оборонними вежами, за якими ховалися жителі навколишніх сіл під час нападів турків і кримських татар. Манявський скит був одним з центрів православ'я в Галичині. Мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним живописцем Ю.Кондзелевскім. У 1980 році в Манявському скиті було відкрито історико-архітектурний музей. В даний час скит належить УПЦ КП. Номінально є діючим монастирем (п'ять насельників).

   А далі ми вирушимо дивитися на... Блаженний камінь, який за думки віруючих, є місцем молитви й очищення від скверни, це перше житло - скит, де поселилися «перші апостоли карпатського Підгір'я» (Іван Вагилевич). Блаженний камінь знаходиться майже на кілометровій відстані від мосту на горі Манявки, поруч з монастирським озером.

  

   Камінь — нагадує велетенський ґорґан, ніби пащу застиглого динозавра або нішу (заглиблення 10×3 м), тобто типове давнє житло ченців, скит. З цього каменя віками витікала вода.

   А тепер їдемо на водоспад! Він розташований вище Манявського монастиря, в гірській ущелині і потрапити туди досить важко. Тому у нас в розпорядженні армійські повнопривідні ГАЗ- 66 і ЗІЛ - 131. На вантажівках тому, що по іншому туди неможливо добратись, хіба що пішки або на танку.

  Навіть, якщо ми поїдемо на позашляховику, то в будь-якому випадку доведеться пройти пішки не менше кілометра по руслу річки. Можливо, під час наших відвідин у багатьох місцях річку можна буде перейти тільки вбрід, враховуйте цей факт, можна, наприклад, взяти гумові чоботи. Сам шлях до водоспаду теж мальовничий, висота гранітних стін каньйону досягає 20 метрів.

      

   Манявський водоспад є одним з найвищих в Україні. Висота падіння води досягає 20 метрів, але не це головне. Це один з "ідеальних" водоспадів для туристів, і інших подібних в країні практично немає. Цікаво, але він оголошений пам'яткою природи лише місцевого значення. Хоча, варто було б зробити його загальнодержавної пам'яткою. Адже це кращий водоспад країни і одне з найкрасивіших місць.   За переказами, вода ця омолоджує тих, хто тут скупався, бо нібито колись тут було капище язичницьких богів, які й були покровителями молодості. Що б там не було, але чиста гірська вода точно не нашкодить здоров'ю людей, що там купалися. Водоспад спадає вниз, розділяючись на 2 частини: ліву – широку частину і праву – вузеньку, справа від цієї частини з флішевих порід капають маленькі краплини, неначе дощик.

   Окрім цього, це містичне місцеГлибока ущелина поміж дивно-похилих скель, на яких - високі-високі смерічки. Місце, куди сонце якщо й заглядає, то рідко і ненадовго. Вода в річці холодна навіть у спекотні літні дні. Якщо не лячно заночувати, то вночі тут можна почути чарівний спів мавок чи нямок.

   Але не дай вам Бог піти на їхній спів… Пропаде Ваше життя. Так, принаймні, запевняють місцеві…

    Наступною нашою зупинкою стане м. Яремче, а саме водоспад Пробій та сувенірний ринок.

   Водоспад «Пробій» - це визначна пам'ятка невеликого гірського містечка Яремче. Дивовижний і унікальний у своєму роді водоспад знаходиться на річці Прут. Це гарне місце щорічно відвідують тисячі туристів як з України, так і з зарубіжжя. Популярність водоспаду надає дванадцятиметровий міст, з якого можна спостерігати, як швидка гірська річка Прут скидає тонни кришталево чистої води в природний котлован.

   Ви ж можете просто насолодитися прекрасним видом падаючої води і послухати шум водоспаду, який нагадує симфонію. За довгий час вода пробила довгу ущелину в скелі, і тепер шум падаючої води ще більш урочистий і могутніший. Це місце варто відвідати і тому, що тут відчувається справжні подих природи - круті скелі, невинно чистий ліс, крижана вода з гір - все це додає сил і налаштовує на мирний лад.

   

   Поруч з водоспадом знаходиться знаменитий на всю Україну ринок, де можна купити місцеві сувеніри - вироби зі шкіри, натуральної вовни, дерева і багато іншого. Якщо ви хочете придбати для свого котеджу овечу або баранячу вироблену шкуру або теплу ковдру і шкарпетки з вовни - беріть з собою гаманець товстіший, тому що від пропонованого асортименту можна втратити голову і рахунок грошей.

   Сюди ж привозять свіжий мед з пасіки, молоде закарпатське вино, ягоди, гриби. Тут же, розташувавшись в одному з невеликих кафе, можна покуштувати традиційну кухню гуцулів.

   

    На другий день нашої подорожі ми не дамо Вам можливості понудьгувати, а запропонуємо прогулятися по стежці Олекси Довбуша, адже без нього важко уявити Карпати. 

  Скрізь де ступала нога славного легіня Олекси Довбуша, залишилась історична згадка. Одним із таких місць є художньо-меморіальний комплекс "Стежка Довбуша", що знаходиться  неподалік міста Яремче, в межах Карпатського Національного природного парку.

   Саме тому пропонуємо другий день нашої мандрівки розпочати із дивовижного художньо-меморіального комплексу «Стежки Довбуша», який починається в заповідному урочищі під назвою «Дрібка». Пролягає представлений комплекс між скелями до «Комора Довбуша», виходячи прямо на хребет Горган Запрутської. Далі стежка веде до вихідної видової точки, роблячи замкнутий круг. Щоб повністю ознайомитися з пам'яткою, витратити доведеться близько 3-4 годин, і це того варто. 

 

   Варто відзначити, що привертає до себе увагу гора Добушанка, де особливо любив бувати народний улюбленець. Також інтерес викликає дивовижний камінь Довбуша, розташований уздовж траси. Існує декілька легенд, які пояснюють, звідки узявся той величезний камінь.

   Крім того, на стежці Довбуша розташовані скульптурні роботи Дарія Грабаря, які присвячені народним месникам, що звільняє у 1848 році галицьких селян від кріпацтва. 

    

 Стежка є ґрунтовою. Але часто трапляються ділянки, де доводиться проходити по каменям, покритим мохом, тому варто бути обережним. В деяких місцях є спеціальні поручні, тримаючись за які йти значно легше. Через певний час можна побачити групу великих скель. Деякі з них досягають висоти до 20 метрів. Це і є місцеві скелі Довбуша. Місцеві, тому що об’єкт з назвою «Скелі Довбуша» є ще в районі села Бубнище Долинського району Івано-Франківської області.

  Ця туристична Мекка - це дивовижні скелі Довбуша, які розташовані на представленій стежці. Це унікальне нагромадження кам'яних брил рідкісного ямненського пісковика, що застиг на цьому місці ще під час льодовикового періоду. 

  Стежка Олекси Довбуша - це таємнича місцевість, яка підкорює всіх відвідувачів своєю загадковістю, красою і величчю, це пам'ятка, яка зберігає таємницю великого і непереможного українського народу.

  Після незабутньої прогулянки стежкою Довбуша ми плануємо підкорити одну з найвищих вершин м. Яремче - гору Маковиця, яка відкриє перед нами захоплюючу панораму Карпатських гір. 

  Звідки ж взялася назва "Маковиця"?  Існує версія, що назва гори походить від слова «маківка» – верхівка. І справді, з вершини Маковиці відкриваються розкішні краєвиди.  За іншою версією, із санскриту «маковиця» – це капище, місце, де проводились язичницькі жертвоприношення та поклоніння богам. Зараз уже стало відомо, що під одним із туристичних маршрутів є два геологічні розломи. Тому тут така сильна енергетика. Місцеві розповідають, що у цих місцях людину може «вхопити блуд», тобто можна втратити орієнтацію в просторі та довго блукати по місцевих лісах. Мабуть, саме тому тут поставили дерев'яний хрест і статую Богоматері з двома ангелами.

   

   Висота Маковиці- 984 м. над рівнем моря. Звідси відкриваються шикарні види. На півночі та на сході, далеко внизу синіє долина потоку Боярського. За ним видно полонинський хребет і гори Малева та Яворова. В тому ж боці видно знамениту Кичеру та Рокиту-Велику, яку можна впізнати по телевізійній вишці на ній.

   Навколо Маковиці, з трьох боків розташувалась долина ріки Прут. В 16 км на заході синіє хребет Довбушанка. Трохи ліворуч плаский хребет Синяка. А поруч з ним, на південному заході, гострий пік Хом’яка. До Хом’яка – 12 км. На півдні видніється Кукульський хребет. А десь далеко на горизонті можна побачити гостру вершину Говерли та товстий Петрос. Схили гори покриті шанцями, що залишилися ще з Першої світової війни. А крім того, місцеві мешканці часто ходять на  Маковицю молитися.

 Так що, шановні мандрівники, пакуйте рюкзаки і вперед - за новими враженнями!