Опис

   Кажуть, спершу потрібно відвідати відомі й маловідомі куточки власної країни, а вже потім відправлятися у подорож за кордон. Отож сьогодні "Вікторія-тур" запрошуємо Вас до серця Гуцульщини – у Верховину. ЇЇ називають центром гуцульської культури. Це край, багатий на легенди, природні та архітектурні пам’ятки і тут є чим розважити око і чим підігріти фантазію!

 

    От і ми їдемо у Верховину аби побачити та почути те, що відоме далеко не всім, мабуть навіть і не всім верховинцям.

    Н аш маршрут по Верховині розпочинається від пам’ятного знака: "Ось і Жаб’є, Гуцульська столиця…". Екскурс в минуле Гуцульщини та історія сьогодення завжди цікаві гостям Верховини.

  Далі маршрут продовжується на присілок Швейково. Стежка пролягає через струмки та перелази. Наша екскурсія оглядова. Перший пагорб – схил гори Швейкова (940м.), - відкриває нам панораму центру Верховини, вид на гору Магурка (1024м. над р.м.) та Чорногірський хребет. Панорама захоплююча. Розповідь про присілок Швейково та про талановитих майстринь – вишивальниць та швей цього присілка розвіює екскурсантам асоціацію назви цього присілка з бравим солдатом Швейком.

  

   На висоті 700м. над р.м. біля ошатної дерев’яної хати, нас зустрічає в гуцульській одежі грою на трембіті – Заслужений працівник культури України Микола Ілюк. Звук трембіти, який ввібрав в себе і чари гір і Карпатську незвідану силу громовиці заворожує всіх. Гостинно запрошує Микола Ілюк гостей до своєї хати-музею, де відтворено старовинний побут гуцулів. Музей багатий на гуцульську одежу та народні музичні інструменти.

   Після екскурсії кожен бажаючий може вдягнутися в національний одяг та сфотографуватися на фоні Верховинигори МагураЧорногірського хребта чи під смерічками з грибочками на царинці в пана Миколи. Маленьким відвідувачам теж цікаво, бо вони грають, вдягаються в маленьких гуцуликів, а ще розглядають та годують кроликів, кізоньку – це їм найцікавіше. І вражень їм вистачає надовго.

    Після відпочинку та отримання цілої купи позитивних емоцій у трембітаря ми мандруємо далі.

    Наступною зупинкою нашої екскурсії є музей фільму "Тіні забутих предків", режиссером якого був вірменин за народженням і гуцул за духом Сергій Параджанов, відомий не тільки на Гуцульщині, в Україні, але й далеко за її межами.

    Після музею ми мандруємо по місцях, де знімалися фільми: "Тіні забутих предків", "Довбуш", "Анничка", "Камінна душа".

  

   Цікава і історія присілку "Жаб’євський потік", який майже не був заселений до початку 80-х років минулого століття. До того часу в Жаб’євському потоці було кілька хатин. Лише в 1975-1980 роках молодим сім’ям було роздано земельні ділянки і за досить короткий час виросло "молоде містечко" з власними магазином, спортивною площадкою...

   Жаб’євський каньон, який утворився мільйон років тому, має дуже цікавий ландшафт: навколо насуваються гори, місцями неба видно тільки окрайчик. Тут і водоспади, і озеро "Бейжі", і скелі, а найцікавіше – каміння яке росте…

   Ознайомившись з Верховиною та її околицями переїжджаємо в сусіднє село, що в 6 км. від райцентру, яке називають українські Афіни. Це пізнавальне село Верховинського району – Криворівня. Багато цікавих історій та легенд охоплюють це село, що й до сьогодні зберегло у собі подих минулого.

 

  Село Криворівня – прекраснее місце для відпочинку творчих людей, і не лише – бо кращого місця, звідки черпається натхнення, не знайти.

  Криворівня має також багату культурну спадщину, що до наших днів донесла пізнавальні залишки давнини. Серед таких скарбів минулого варто виокремити духовну гордість села - дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, збудовану ще наприкінці ХХVII століття. Вона являється чи не найстарішим храмом на Гуцульщині, проте, впродовж трьохсот років ще не зачиняла своїх дверей перед прихожанами.

  

   Криворівня вабить також своїми історично-пізнавальними місцями. Серед таких варто відзначити літературно-меморіальний музей Івана Франка, музей-садибу Михайла Грушевського і Музей гуцульської архітектури «Хата-ґражда», що зберігають культурну спадщину не лише села, а й цілої України. Саме з відвідуванням таких місць відбувається справжнє пізнання історії рідного краю.

    Село Криворівня зачаровує у будь-яку пору року, проте найкращий час для подорожі - осінь, так як вона розкриває всю красу тамтешніх краєвидів.

    Наступного ж дня ми з Вами відвідаємо Таємниче озеро (озеро Несамовите під схилом гори Туркул).

   У красиве українці залюблені, мабуть, генетично. А таємниче вабить та одночасно жахає будь-яку людину. Тож відвідати мальовничу високогірну водойму, овіяну переказами і легендами, – озеро Несамовите мріє кожен мандрівник. Розташувалася загадкова впадина на висоті 1750м. під горою Туркул (1933м.), що в самому центрі Чорногори.

   Воно завдовжки 88, завширшки 45 метрів, глибина 1,5м і формою дещо нагадує Антарктиду. Живиться атмосферними опадами, взимку замерзає. Місцина та завжди знаходилася на межі: колись європейських держав (прикордонні стовпчики стоять донині), а тепер між Закарпатською та Івано-Франківською областями.

   Немає в горах вершини чи водойми, про яку б не переказували бодай однієї легенди. Та Несамовите – найзагадковіше озеро Карпат. Як би не кривилися скептики, але щось там таки є, доносить народний поговір.

  

   Отже, байка перша: це місце, де народжується град. Гуцули вважають, що в озері збираються душі грішників - людей які позбавили життя себе чи когось іншого. І якщо кинути в них каменем, тобто збурити плесо, вискакує вершник на білому коні та гарцює навколишніми скелями, викрешуючи каміння, що перетворюється на лід. Тоді виринають з озера грішники, які збирають той лід та чорними хмарами розлітаються Чорногорою: де розв'язують торби – там падає град.

   Існує ще декілька легенд про таємниче озеро, але їх дізнається тільки той, хто підніметься до нього…

   Коли сидиш на березі Несамовитого, спадає на думку, можливо, Несамовите – це коханка Чорногірського: невловимо-вродлива, холодно-розсудлива, яка заспокоює, вабить і заворожує, якщо зазирнути в її глибокі синьо-зелені очі.

   Наступний день буде не менш цікавим та активним, адже сьогодні ми підемо до Писаного каменю.

 

   Писаний Камінь - група мальовничих скель. Це — величезні брили пісковику, які починаються з каменів заввишки 2—3м, і тягнуться ланцюгом (бл. 80м) переходячи у масивні моноліти заввишки до 20м. Верх каменів утворює горизонтальну площину.

   Маршрут на гору Писаний Камінь (1221м.) доступний як для дітей, так і для туристів у поважному віці. Під час походу відкривається вид на дуже різні Карпати: на лагідні хвилясті Покутсько-Буковинські хребти, на стрімчаки Чорногори, на куполи Чивчинських і Гринявських гір.

  

   Легенди про Писаний Камінь — улюблена тема оповідей місцевих мешканців. Один цікавий факт для відвідувачів – цей камінь має дивовижні властивості і силу. Хто приходить до нього з добрими думками і добром, то воно примножується. Хто принесе до нього камінь або камінчик, покладе поруч, той залишить тут всі свої проблеми. А хто візьме від Писаного Каменя хоча б піщинку, той забере всі проблеми з собою.

  Наступний день буде не менш цікавим та активним, адже сьогодні ми підемо до Писаного каменю.

 

   Писаний Камінь - група мальовничих скель. Це — величезні брили пісковику, які починаються з каменів заввишки 2—3м, і тягнуться ланцюгом (бл. 80м) переходячи у масивні моноліти заввишки до 20м. Верх каменів утворює горизонтальну площину.

  Окрім того, що Ви милуватиметесь краєвидами біля г. Писаний Камінь, Ви матимете змогу щей покататись верхи на конях. Адже Карпати пропонують різноманітність видів активного відпочинку, включаючи і прогулянки в гори на конях. Вони, безперечно, дуже сподобаються і дорослим відпочиваючим і маленьким дітям. Коні — надзвичайно розумні і добрі тварини, спілкування з ними доставить радість всім. Крім того, верхова їзда має і зміцнює і оздоровчий вплив. Адже під час кінних прогулянок задіюються різні групи м’язів. Також у цьому виді відпочинку знайдеться частка легені екстриму і навіть аристократизму.

  Прогулянки на конях в Карпатах залишать яскраві враження як у людей, добре знайомих з верховою їздою, так і у тих, хто досвіду спілкування з кіньми не має.

  Катання на конях в Карпатах залишить найяскравіші враження. Ви насолодитеся красою цих дивовижних гір, відчуєте себе частиною природи і повністю відвернетеся від своїх проблем.

  А далі ми вирушаємо до ще одного знаменитого міста Гуцульщини, до Косова.

  Косів — мальовниче місто в Івано-Франківській області, славиться красивою природою та знаменитим гуцульським базаром, який здобув свою славу завдяки різноманітним автентичним гуцульським виробам та сувенірам.

  Косівський ярмарок відомий не лише на всю округу, сюди приїжджають і з інших міст і навіть країн, щоб прикупити додому унікальні, а, головне, якісні речі!

   Основна перевага косівського базару — це справді оригінальні вироби, які можна купити значно дешевше ніж на базарах інших гірських міст. А ціни нижчі, тому що тут немає такого потоку туристів, як, наприклад, в Яремче.

   Чого тільки не побачиш на Косівському базарі! Великодні писанки, різьблені, інкрустовані й випалені дерев’яні вази, шкатулки, рахви, пласти, орли, ложки, діжки, бербениці, розписаний керамічний посуд, куманці, скульптурки, кахлі, вишиті і ткані сорочки, рушники, килими і верети, ліжники, вироби із бісеру, металу, шкіри і навіть сиру…

Виробів з назвою «Косів» тут найбільше. Є кухлі для пива, цікаві статуетки, різноманітні наліпки на магнітах. Адже, як відомо, найбільш розповсюджений та найулюбленіший сувенір для пересічного туриста — це магнітик із назвою чи зображенням міста, який чіпляють на холодильник. За кордоном практично кожне містечко чи, навіть, село має свою емблему. Є вона і в Косові, але поки що її недостатньо використовують.

Продавці кажуть, що найбільшим попитом користуються різьблені шкатулки і тарілки. Найходовіший товар робиться з горіха, грушки, черешні — деревини плодових порід. З лісових порід найбільше ціниться явір. Проте високохудожні роботи й коштують відповідно.

Привертають увагу ряди ліжників (домоткані ковдри з овечої шерсті). Від вишитих сорочок рябіє в очах. Вибрати серед них одну — велика проблема: не знаєш, яка краща. Є тут вишиті на білій тканині, є на чорній, є на сірій під старовину. На базарі продається й чимало справдешніх старовинних сорочок. Тут таки до них можна допасувати прикраси — гердани чи коралі.

  

   Поряд із ліжниками на тимчасових розкладках торгують різними дрібними сувенірами — це вишиті рушники, ткані сорочки, рушники, килими, верети та давні гуцульські строї: запаски, кептарі та капелюхи. Тут також можна знайти вироби з бісеру, що називаються ґерданами або силянками.

  Ціни на косівську продукцію різноманітні, торгуватись тут вміють і полюбляють!

  Друзі, вперед за новими враженнями неймовірною Верховиною разом з "Вікторія-тур"!!!