Опис

   Сьогодні "Вікторія-тур" запрошуємо Вас у подорож провести активні та пізнавальні вихідні у Карпатах. 

   В перший день на Вас чекає Манявський скит, підняття до балженного каменю, і Манявського водоспаду.

   Все воно розташоване в с. Манява в гірській ущелині і потрапити туди досить важко. Тому у нас в розпорядженні армійські повнопривідні ГАЗ- 66 і ЗІЛ - 131. Подорож наша на вантажівках тому, що по іншому туди неможливо добратись, хіба що пішки або на танку. Навіть, якщо ми поїдемо на позашляховику, то в будь-якому випадку доведеться пройти пішки не менше кілометра по руслу річки. Можливо, під час наших відвідин у багатьох місцях річку можна буде перейти тільки вбрід, враховуйте цей факт, можна, наприклад, взяти гумові чоботи. Сам шлях до водоспаду теж мальовничий, висота гранітних стін каньйону досягає 20 метрів.

   Манявський скит (так він називається) - це православний монастир, заснований в 1611 році Йовом Княгиницьким і діяв до 1785 року, а також діючий православний (Київського Патріархату) Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, відкритий на тому ж місці в 1990-х. По дорозі переходимо гірську річку по дерев'яному мосту.

    Трохи піднімаємося на гору і підходимо до входу на територію монастиря. Читаєм табличку:

   

   У 1621 році Манявський скит було обнесено кам'яною стіною з трьома оборонними вежами, за якими ховалися жителі навколишніх сіл під час нападів турків і кримських татар. Манявський скит був одним з центрів православ'я в Галичині. Мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним живописцем Ю.Кондзелевскім. У 1980 році в Манявському скиті було відкрито історико-архітектурний музей. В даний час скит належить УПЦ КП. Номінально є діючим монастирем (п'ять насельників).

   А далі ми вирушимо дивитися на... Блаженний камінь, який за думки віруючих, є місцем молитви й очищення від скверни, це перше житло - скит, де поселилися «перші апостоли карпатського Підгір'я» (Іван Вагилевич). Блаженний камінь знаходиться майже на кілометровій відстані від мосту на горі Манявки, поруч з монастирським озером.

  

   Камінь — нагадує велетенський ґорґан, ніби пащу застиглого динозавра або нішу (заглиблення 10×3 м), тобто типове давнє житло ченців, скит. З цього каменя віками витікала вода.

   А тепер їдемо на водоспад! Він розташований вище Манявського монастиря, в гірській ущелині і потрапити туди досить важко. Тому у нас в розпорядженні армійські повнопривідні ГАЗ- 66 і ЗІЛ - 131. На вантажівках тому, що по іншому туди неможливо добратись, хіба що пішки або на танку.

  Навіть, якщо ми поїдемо на позашляховику, то в будь-якому випадку доведеться пройти пішки не менше кілометра по руслу річки. Можливо, під час наших відвідин у багатьох місцях річку можна буде перейти тільки вбрід, враховуйте цей факт, можна, наприклад, взяти гумові чоботи. Сам шлях до водоспаду теж мальовничий, висота гранітних стін каньйону досягає 20 метрів.

      

   Манявський водоспад є одним з найвищих в Україні. Висота падіння води досягає 20 метрів, але не це головне. Це один з "ідеальних" водоспадів для туристів, і інших подібних в країні практично немає. Цікаво, але він оголошений пам'яткою природи лише місцевого значення. Хоча, варто було б зробити його загальнодержавної пам'яткою. Адже це кращий водоспад країни і одне з найкрасивіших місць.   За переказами, вода ця омолоджує тих, хто тут скупався, бо нібито колись тут було капище язичницьких богів, які й були покровителями молодості. Що б там не було, але чиста гірська вода точно не нашкодить здоров'ю людей, що там купалися. Водоспад спадає вниз, розділяючись на 2 частини: ліву – широку частину і праву – вузеньку, справа від цієї частини з флішевих порід капають маленькі краплини, неначе дощик.

   Окрім цього, це містичне місцеГлибока ущелина поміж дивно-похилих скель, на яких - високі-високі смерічки. Місце, куди сонце якщо й заглядає, то рідко і ненадовго. Вода в річці холодна навіть у спекотні літні дні. Якщо не лячно заночувати, то вночі тут можна почути чарівний спів мавок чи нямок.

   Але не дай вам Бог піти на їхній спів… Пропаде Ваше життя. Так, принаймні, запевняють місцеві…

  Другий день ми проведемо на березі таємничого озера, але до нього дорога нелегка…Ви готові до такого шляху? Таємниче озеро (озеро Несамовите під схилом гори Туркул).

  У красиве українці залюблені, мабуть, генетично. А таємниче вабить та одночасно жахає будь-яку людину. Тож відвідати мальовничу високогірну водойму, овіяну переказами і легендами, – озеро Несамовите мріє кожен мандрівник. Розташувалася загадкова впадина на висоті 1750м. під горою Туркул (1933м.), що в самому центрі Чорногори.

   Воно завдовжки 88, завширшки 45 метрів, глибина 1,5м і формою дещо нагадує Антарктиду. Живиться атмосферними опадами, взимку замерзає. Місцина та завжди знаходилася на межі: колись європейських держав (прикордонні стовпчики стоять донині), а тепер між Закарпатською та Івано-Франківською областями.

   Немає в горах вершини чи водойми, про яку б не переказували бодай однієї легенди. Та Несамовите – найзагадковіше озеро Карпат. Як би не кривилися скептики, але щось там таки є, доносить народний поговір.

  

   Отже, байка перша: це місце, де народжується град. Гуцули вважають, що в озері збираються душі грішників - людей які позбавили життя себе чи когось іншого. І якщо кинути в них каменем, тобто збурити плесо, вискакує вершник на білому коні та гарцює навколишніми скелями, викрешуючи каміння, що перетворюється на лід. Тоді виринають з озера грішники, які збирають той лід та чорними хмарами розлітаються Чорногорою: де розв'язують торби – там падає град.

   Існує ще декілька легенд про таємниче озеро, але їх дізнається тільки той, хто підніметься до нього…

   Коли сидиш на березі Несамовитого, спадає на думку, можливо, Несамовите – це коханка Чорногірського: невловимо-вродлива, холодно-розсудлива, яка заспокоює, вабить і заворожує, якщо зазирнути в її глибокі синьо-зелені очі.

   Окрім краси Верховинщини на мальовничій Івано-Франківщині є гарне село Шешори, яке чудово вписується у навколишні пейзажі. Це курортне поселення, оточене манливою карпатською красою. Гори, ріки, ліси, водоспади – природа! А де може бути кращий відпочинок?

   І головна окраса села - це краса Сріблястих водоспадів, великого та малого Гуків, де вода милуючи око кожному туристу, падає з висоти 5-ти та 3-х метрів.

  

   Сріблясті водоспади заворожують своєю красою. До речі, Сріблястими вони називаються через те, що в обід сонячне проміння так падає на поверхню води, що та починає сріблитися.

   Враховуючи, що ми їдемо у цю мандрівку у теплу пору року, обов’язково захопіть із собою купальні костюми, адже влітку вода прогрівається тут до 20 градусів, а купання у водоспаді, як відомо, бадьорить та молодить!

   Гірська романтика – це Шешори у будь-яку пору року.

   Враховуючи, що наша дорога додому лежить через Коломию, ми не можемо не заїхати у її центр та подивитись ще одне прекрасне місто Західної України.

   "Яке місто найгарніше у світі?" - за відповіддю на це запитання можна ідентифікувати справжнього гуцула в будь-якій точці Земної кулі. Коломия – центр Покуття й ворота в Гуцульщину.

 

   В Коломиї для туристів завжди будуть свої «смаколики», щодо місць відпочинку та насамперед це музей, унікальний в своєму роді. Інших таких у світі немає. І ми пропонуємо Вам його відвідати.

   Музей писанкового розпису. Напевно, це головний туристичний "маст хев" Коломиї. Фото на тлі величезного розмальованого «яйця», яке вважають "найбільшою писанкою у світі", – обов’язковий пункт екскурсійної програми для відвідувачів міста.    

   Ми проведемо водночас активні, незабутні та пізнавальні вихідні у серці Карпат.